
Вельмишановне товариство! Вчора вночі на лавці перед ДНД на Франківській сотці п"ючи таврійський коньяк я мав необережність сказати VJ-Glow, що по-великому рахунку мені все-одно, чи хтось прийде на фестиваль. Потім хвилин двадцять прийшлося пояснювати, що мав на увазі. В результаті чого VJ Glow змінив концепцію відеоряду, і мені страшенно цікаво, що оце сьогодні ввечері отримаю для першої вистави у кінотеатрі Люм"єр, де гратиму разом зі Зоряною і Яремчуком. Так от, сказано було для того, щоб розставити акценти над первинним і вторинним. Перш за все фестиваль ми робимо через те, що такого ще не робили. Я і не бачив навіть у такому вигляді. Для мене це - завершена річ, яка уявилася у голові від початку і до кінця. Звичайно, що наш фестиваль - це поєднання, поліфонія, різних видів мистецтва, пазлі. Але кожна частина яких - творчість, котрої не було до. Наштовхнула фраза у фільмі Дзиги Вертова на самому початку "Людини з кіноапаратом" про абсолютну кіномову, і ніякої літератури. Ми хочемо літературу розказати інструментами. Розмовна музика. Як говорю, так можу зіграти на скрипці. Ще діти так вміють - мовою емоції, складаючи слова, як хочуть, відразу і впевнено. Окрім того, що у фойє Люм"єру відбуватиметься досить всього, що буде заводити вас у казку. І тільки в тому випадку, коли це буде зроблено для себе зі всієї сили, на нього можна буде дивитися всім друзям, за нього не буде встидно, воно буде не для грошей-перш-за-все, і всі, хто туди прийде, отримають поважну дозу творчості. Бо виконавством там і не пахне. Виконання буде лише у фойє, як початок. Найкраще виконання. А на горі - чари-бари. ( Читати більше ) Від самого початку „німе” кіно потребувало музичного супроводу, котрий під час демонстрацій кінофільмів виконували тапери здебільшого на фортепіано. З’являлася ритміка фільму – джазові акорди підкреслювали пришвидшені рухи акторів та ситуації. Із розвитком кінематографу потреба в таперах пропала – музичний супровід робився разом із фільмом, і задумувався вже самим режисером і композитором на самому початку, і більше не мінявся. А „німе” кіно знову стало німим.
Сучасне мистецтво у своїх пошуках нових можливостей та форм виразу знову зацікавилося озвученням „німого” кіно. Власне, засобами сучасного мистецтва. В Парижі, Мюнхені, Амстердамі, інших містах Європи можна відвідати ретро-кінотеатри, де демонструються старі фільми, котрі озвучують музиканти різних жанрів, і від цього сприймання фільму змінюється.
Нашим фестивалем „Старе кіно по-новому” ми хочемо продовжити і розвинути пошуки нового і сучасного звучання старого фільму в несподіваному його прочитанні, поєднати класику, котра у свій час була авангардом мистецтва, зі сучасним мистецтвом на сьогоднішній день. „Німе” кіно, котрим будуть грати сучасні віджеї, стане одним з музикантів, а музиканти будуть персонажами фільму.
Ідея фестивалю – в поєднанні класики німого кіно зі сучасною музикою та сучасним відео-артом, переосмислення музичного супроводу кінофільмів і створення чотирьох різних медіа-вистав, у яких братимуть участь твори класиків світового кінематографу, з якими працюватимуть кращі віджеї та художники відео-арту з Івано-Франківської формації „Куб”, і відомі джазові музиканти з України(Івано-Франківськ, Київ і Львів) та Польщі(Варшава, Краків), такі як Павел Постаремчак( Польща), Юрій Яремчук(Львів), Юрій Зморович(Київ), Марк Токар(Львів), Сергій Охрімчук(Київ), Роман Рось(Львів, Івано-Франківськ).
Мета фестивалю – це створення творчого кіно –, і музичного середовища, якого дуже бракує в Івано-Франківську. Власне, акцентуація уваги на сучасному мистецтві, пошуку нових форм, імпровізації, всього, що формує сучасну культуру європейського міста.
Програма фестивалю – фестиваль буде складатися зі трьох різних медіа-вистав, на котрих будуть використані фільми Дзиги Вертова, братів Люм”єр, Макса Лідера та інших режисерів початку кінематографа в обробці ві-джеїв формації „КУБ”. Музиканти будуть ознайомлені з основним відео-рядом і матимуть змогу підготувати свою музичну основу для медіа-вистави, а все решта – імпровізація, котра зробить свято незабутнім. |